Вишиванка — це один з головних симовлів українського народу. День вишиванки заснували у 2006 році. Ініціатором цього патріотичного свята виступила Леся Воронюк, студентка Чернівецького університету ім. Федьковича.
Точний період появи українських вишиванок встановити не можливо, але відомо, що зачатки цього ремесла існували за кілька тисячоліть до нашої ери. Археологи знаходили залишки стародавнього посуду з візерунками, схожими на вишиванку.
А перша школа вишивки з’явилася ще в XI столітті, заснована сестрою Володимира Мономаха — Анною. Тут вчилися мистецтва гаптування золотом і сріблом.
З 17 століття мистецтво вишиванки почало поширюватися у народі. Вишивати вміла кожна українка. З українських класиків вишиванки полюбляв Іван Франко, поєднуючи їх із піджаками та жупанами. Так само шанувальницею вишитого вбрання була Леся Українка та її мама Олена Пчілка.
День вишиванки — це народне свято. Воно спрямоване на збереження та вшанування старовинних народних традицій у створенні та носінні етнічного вишитого українського одягу.
Найбільша кількість людей, які одягли вишиванки, зареєстрована у 2011 році у місті Рівному, що увійшло до Книги рекордів України. На День Незалежності до центрального майдану міста прийшло 6570 людей у вишиванках.
У День вишиванки прийнято займатися благодійністю — можна взяти участь в акції зі збору одягу, зокрема, вишиванок для дітей з малозабезпечених родин чи для воїнів.
Також ця подія — привід згадати про свій родовід і почати його дослідження, щоб зрештою створити справжнє генеалогічне дерево свого роду.
